Серед різноманітних алкогольних виробів та тютюну кожен житель України може обрати для себе ту продукцію, яку забажає. Рекламні плакати пропонують людям спробувати той чи інший товар, стверджуючи, що він найкращий. Тому й не дивно, що багато юнаків та дівчат починають палити та вживати алкоголь у ранньому віці. Все це призводить до хвороб у майбутньому, до конфліктів у родині. У тому, що діти починають палити батьки звинувачують політику влади. А влада відмахується, мовляв, все під контролем.
На жаль, продавці, які нібито повинні перевіряти у дитини скільки їй років і чи можна їй купувати сигарети, порушують правила. Бажаючи більше заробити, вони не звертають уваги на вік покупців «легких наркотиків», а ще й можуть порадити, що краще купити.
Щоб запобігти масовому вживанню тютюну, минулого року Кабінет Міністрів заборонив продавати сигарети особам до 18 років. Порушення цього закону карається адміністративною відповідальністю. Ми часто бачимо, проходячи повз магазини, вивіски «Особам до 18 років продаж алкогольних та тютюнових виробів забороняється». Мені стало цікаво, чи насправді продавці дотримуються вимог законодавства. З цією метою я вирішила провести експеримент.
Піддослідними об'єктами стали торгові точки різного типу. Звичайно, я не могла претендувати на роль дитини, адже мені за 18. Тому для експерименту я обрала 12-ти річного брата своєї подруги, Дениса. Його довго вмовляти не довелося, адже серед його друзів дуже багато курців.
Ми з Денисом придумали сценарій за яким будемо діяти, адже з кожним продавцем потрібно розмовляти по-різному. Все продумавши, вирушаємо здійснювати свій план.
Першим «піддослідним кроликом» стала бабця, що продає сигарети на вулиці. Денис, взявши пожмакані три гривні наблизився до неї:
- Доброго дня! - ввічливо привітався він до бабці. Вона поглянула на нього і запитала:
- Що ти хочеш?
- Мені б сигареток. - невпевнено мовив Денис і протягнув три гривні.
- Яких?
Денис не знав, що відповісти, бо вперше бачив таке розмаїття тютюну, тому просто показав пальцем на перші ліпші. Як не дивно, але бабця запитала:
- Скільки тобі років?
Денис не розгубився і гордо відповів, що йому 18. Чи, можливо, бабця недобачає, чи не захотіла далі продовжувати цю тему, повірила хлопцю на слова і подала пачку сигарет Моше Сагіо (синіх), ще й здачу дала. Взявши «чесно» куплену пачку, Денис підійшов до мене і запропонував закурити... (Я в цей час робила вигляд, що когось чекаю).
Наступною «жертвою» став кіоск. Як ні в чому не бувало, Денис підбіг до віконця і крикнув:
- Мені б сигареток! - Цього разу Денис знав, які купувати і назвав марку. Продавець протягнула хлопцеві пачку, взяла кошти і закрила віконечко. Варто зазначити, що на кіоску було чітко написано фразу зі «знайомої» таблички.
Зрозумівши, що кіоски та бабці з вулиці не дотримуються правил, ми вирішили піти в більш «пристойні» заклади торгівлі. Для цього обрали звичайний магазин і супермаркет. Заходимо до магазину. Денис іде відразу до полички з сигаретами, а я - до цукерок. Як

завжди заучена фраза, Денис просить «сигареток». Та цього разу продавець виявилася більш уважною:
- Хлопче, а тобі вже є 18? - запитала вона.
- Так! - відповів Денис. -
- Щось не схоже на правду. Я тобі сигарети не продам.
- Ну будь ласка, - вмовляв хлопець, - це не мені.
- А кому?
- Татові.

- А тато сам не міг прийти по сигарети?
- Ні! Розумієте, він захворів.
- А що, більш нема кого послати? Я тобі не вірю!
Денис розгубився, почав далі вмовляти продавця, беручи її на жалість. На очах виступили сльози, а голос почав тремтіти:
- Я живу не далеко. Мій тато дуже злий, якщо я не принесу йому сигарети він мене лаятиме.
- Як це лаятиме? Хлопче я не вірю тобі. - не вгамовувалася продавщиця. Та Денис наполягав на своєму:
- Я живу недалеко, якщо хочете прийду завтра з татом, щоб ви повірили. - і з очей рясно покотилися сльози. Після такого продавець повірила і подала хлопцю пачку сигарет. Натомість він запитав:
- Що це ви дали? Я ж просив тільки не червоні, від них починає пирхати в горлі. Продавець або не почула фрази, або подумала, що хлопець наслухався цього від
батька, подала сині. І коли Денис, виходячи з магазину, відкрив пачку, вона теж нічого не сказала...
Останньою надією на доброчинність продавців став супермаркет. Але цього разу ми вирішили залучити третю особу, тобто мене. Заходимо в приміщення супермаркету, хлопець стає в чергу біля каси і просить «сигареток». Я стою за ним і спостерігаю. Продавець почала, як ні в чому не бувало, видруковувати чек. Я вирішила втрутитися:
- Що ви робите? - залитую. - йому ж немає 18 років! Продавець здивовано на мене подивилася і запитала:
- А вам яка різниця? Ви його мати?
Таке питання збило мене з пантелику. Та на допомогу прийшов чоловік, що стояв в черзі за мною:
- Але ж он висить табличка про заборону продажу тютюну неповнолітнім... де у вас книга скарг? Я напишу вашому адміністратору! Продавець злякалася і звернулася до хлопця:
- Хлопче, іди звідси, нічого я тобі не продам, - і повернула йому назад гроші.
Та чоловік, що втрутився у розмову не вгамувався. Розказав продавщиці все, що він думає про магазин і про неї саму. Потім почав лаяти Дениса та «вбивати» йому в голову, що в такому віці краще не палити. Бідному хлопцю довелося слухати нотації з півгодини. Дядечко і слова не давав нам сказати.
Врешті-решт, коли він вирішив перевести подих, я втрутилася у розмову і розповіла, що це був журналістський експеримент. Дядечко довго сміявся і побажавши успіхів пішов. Нам також було смішно з одного боку, але з іншого, ми зрозуміли, що законодавство, як таке, існує лише на папері. А юнаки і дівчата, яким не виповнилося 18 років, можуть спокійно купити «легкі наркотики». Адже за цим ніхто не слідкує...
Р.8. Три пачки сигарет ми віддали «хворому» татові Дениса.

Ключевые Cлова: Денис, років, сигарети, Продавець, палити, тютюну, цього, пачку, починають, запитала, багато, дивно, сигарет, Дениса, бабця, хлопцю, подала, алкогольних, більш, виробів.